Іван Дорн - Нескорена

Поле на колір макове, місяць в зірках пливе.

Всі ці літа я дякую Богові за тебе.

Вранці вдягнешся в марево, в коси вплетеш гаї

Скільки нещасть плакали разом з тобою ми.

Скільки світанків бачили жовто-блакитними.

На чужині хитаюся - дитя знедолене.

А до тебе вертаюся в супроводі лелек…

Стежки сплелися вродою, наче мережива

Діти твоєю мовою… - ніби душа співа

Я тобі колисковою дякую що жива

Тінню накриє ворога вільний у небі птах

Врода твоя нескорена на макових вустах

Вранці вдягнешся в золото, в коси вплетеш гаї

Чом так без тебе холодно в спеці чужих країн.

Землі мене зчаровують, лиш під крилом твоїм…

Я повернусь босоніж, моя земле

Щоб більш не лишатись тебе